До Вашої уваги інтерв’ю з популярним на Закарпатті, «найтрадиційнішим серед домашніх виноградарів», «найдипломованішим серед виноробів та фермерів», виноробом у третьому поколінні, господарем сімейного винного підвалу, угорцем – Карлом Карловичем Шошем, який проживає в селі Кідьош на Берегівщині.
Пане Шош, розкажіть, будь-ласка, про традиції виноробства у Вашому краї. Які саме сорти винограду вирощується на 6 гектарах Ваших виноградників?
– Закарпаття – стародавній регіон виноградарства – це благодатний край у центрі Європи, з подарованим йому Богом унікальним кліматом та населений добрими і працьовитими людьми, які цінять плоди своєї праці, в душі яких мають місце основні цінності: сім’я, робота, Батьківщина, а також частинку душі кожного закарпатця займає виноградарство та виноробство. І, тільки дякуючи людській спадщині, з покоління в покоління, передавались традиційні технології вирощування винограду та переробки його на вино, старовинні рецепти, ритуали та звичаї. Багато з них до сих пір використовуються саме приватними виноробами.
Виноробні традиції моєї сім’ї починаються ще з XVIII століття. Предки по батьківській, та материнській лінії фамілії Бочкай, були визнаними виноградарями та виноробами. Створення колгоспів на Закарпатті у 1947–48 рр. призвело до конфіскації виноградників, однак виявилося, що догляд виноградників потребує сумлінної праці кваліфікованих робітників, і було дозволено їх орендувати. Моя сім’я одна з перших створила фермерське господарство і орендувала виноградник, а на тепер розширила його до 6,5 га, де вирощуються до 60 сортів винограду європейських сортів – старовинні: Рислінг, Шасла, Бакатор, Серемський Зелений, Трамінер, Фурмінт, Гарш Левелю, а також Леанка, Іршаї Олівер, Мускат Оттонель, Мюллер Тургау, Совіньйон, Каберне, Мерло, Цвейгелт, Черсегі Фюсереш, Опорто, Голубок, Молдова, Золодьоньдє.
У чому, на Вашу думку, особливість берегівських вин?
– Успіх берегівських вин пролягає крізь століття. У Берегівському виноробному Краї, який називали Східним Токаєм, ніколи не було великого землевласника, тут завжди жила спільність вільних власників-виноградарів та ремісників-промисловців, що не були підлеглими один одному, більше того, існувала взаємодопомога, а також своєрідна здорова конкуренція. Кожен господар пишався, якщо йому вдавалося виготовити якісне вино, адже цим самим підвищувався його престиж серед товаришів. Берегівські вина за якістю не поступалися Токайським і Шопронським та експортувалися у Прусію, Росію, Польщу, Англію, Голландію та Швецію. Ще у 1870 році Берегівські винороби вперше взяли участь в винному конкурсі, в м. Кошіце, і одразу здобули шість золотих та чотирнадцять срібних медалей.
У своїй діяльності моя сім’я старається підтримувати славу берегівських виноробів, виготовляючи більше 20 сортів традиційних для нашого краю білих та червоних вин. Процес виробництва ведеться в домашніх умовах, використовуючи надбання та досвід кількох поколінь, за традиційними технологіями з витримкою у дубових бочках, та з використанням старовинних і власних рецептів, із забороною використання води та цукру. А також, разом з сином, вносимо якісь свої цікавинки в рецепти та отримуємо власні неповторні вина, такі як Жужіка Ти Солодка, Чорна Троянда чи Карлот. До того ж використовуємо старовинні інструменти для переробки – дробилку та ручний прес, хоча трошки удосконалюємо їх. Наприклад використовуємо дробинку з гребеневідділювачем, що дає чистішу і вищу якість сусла та вина. А в деяких винах дотримуєм найтаровинніший метод отримання сусла – розминання ягоди ногами в дубових чанах, що надає їм кошерної властивості.
В яких обсягах виготовляються вина? Хто їх основний споживач, з яких регіонів? Чи експортуються вина в інші області України, в Угорщину, в країни ЄС?
– Ми не «мануфактура», тому не маємо встановлених об’ємів виробництва. Вони залежать від умов року, клімату, наявної тари та можливості реалізації продукту. От з останнім моментом найважче.
В Україні, на жаль, не існує поняття «Приватний Винороб». Ми не захищені ні одним законом і правом на діяльність. А ліцензія на виноробство коштує занадто дорого і недоступно. Тому говорити про повноцінну офіційну торгівлю чи експорт вина немає підстав.
Приватні винороби Закарпаття кожний день ходять як «по лезу ножа». З одного його боку – кримінальна відповідальність за виготовлення підакцизного продукту, а з іншого – Закарпатська влада, яка теж розуміє, що «виноробство – частина закарпатської душі» і організовує в області 5 винних фестивалів, де можна представити та продавати свої домашні вина. А також прийняти участь у дегустаційних конкурсах, здобути імідж та повагу серед винолюбів та виноробів.
В яких фестивалях, конкурсах, винних виставках приймаєте Ви участь з своїми винами?
– Вина моєї сім’ї регулярно приймають участь у винних фестивалях та конкурсах обласного рівня. А також, в рамках співдружності виноробів та Винних Ордені з-за кордону, запрошувались в Угорщину та Словаччину, де заслужено були оцінені майстерність винороба поєднану з унікальністю природи Закарпаття. Гордимося, що за 10 останніх років, наші вина здобули більше 80 грамот та дипломів, а також 15 золотих, 24 срібні та 30 бронзових медалей, в т.ч. і за кордоном.
З якою метою були створені кероване Вами Кідьошське Товариство господарів-виноградарів, а також Лицарський Винний Орден імені Святого Венцела та Спілка приватних виноградарів та виноробів Закарпаття? Чи не дублюється їх діяльність?
– Нині, традиційна для краю галузь сільгоспвиробництва в занепаді, почало активно розвиватися приватне виноробство, яке, при більш лояльному відношенні держави, мало б змогу гідно конкурувати на ринку натуральних українських вин. Кращих виноградарів та виноробів Берегівщини, які стають переможцями не тільки закарпатських фестивалів вина, а й Міжнародних та Європейських винних конкурсів, у наш час знають в лице – це: Андрій Бігарі, Бейло Варга, Шандор Якоб, Тіберій Томпа, Юрій Параска, Нодь Олександр, горджуся, що в цій команді я та мій син Жолт Шош.
Саме ми всі, у 2000 році, згуртувались в сільгосп-кооператив «Берегівський виноробний край», що став основою для створеного у 2003 році, єдиного в Україні, Берегівського Лицарського Винного ордену імені святого Венцела (Венцел – міфічний покровитель берегівських виноробів). Орден налічує більше 30 лицарів, які популяризують традиції і культуру виноробного краю, а своєю подвижницькою працею допомагають відроджувати призабуте ремесло.
А потім, члени Ордену, влилися потужною громадою в єдину в Україні Обласну Асоціацію «Спілку приватних виноградарів та виноробів Закарпаття» (засновану у 2007 році). Метою її створення є підвищення престижу професії приватного винороба, можливість обміну досвідом, впровадження новітніх технологій вирощування винограду та виготовлення вина, покращення якості продукції та відстоювання професійних інтересів на державному рівні.
А Кідьошське Товариство виноградарів, яке налічує 42 господаря, створювалось на зорі фермерського руху, який теж довелось мені очолити. Першою в районі в 1992 році, моя сім’я створила фермерське господарство та орендувала виноградник. В цей час, інші господарі села також заявили про свої права на 50 гектарів виноградників, що колись належали їм. А потім організували товариство із суто господарськими намірами, бо до спілки легше відновити дороги, закупляти засоби захисту та добрива, організувати охорону та збирання врожаю. З тих пір виноградники змінили своє лице, а деякі площі змінили і лінивих господарів, та засяяли в повній красі, з вдячністю віддаючи нам сонячну ягоду.
Найщирішою мрією всіх господарів-виноградарів є момент, коли Держава обернеться лицем до них і знайде ресурси щоб допомагати, використовуючи досвід країн Європи, а також добрі починання колишніх років. На даний час існує певний рівень відшкодування коштів за посадку нових виноградників з об’єму 1-% збору, але не кожний виноградар має запас коштів для їх вкладення та очікування повернення. Дійовим кроком було б попереднє фінансування заходів при посадці нових виноградників, а також при ремонт існуючих насаджень.
Які проблеми допоможе вирішити створення «Закарпатського Винного Шляху»? Чи проводите Ви дегустації вина у своєму підвалі?
– Створення «Закарпатського Винного Шляху» – це одна з хороших задумок Голови Обласної «Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття» винороба Ковача Олександра Івановича, який, до речі, є ще ініціатором створення неординарного винного фестивалю «Закарпатське Божолє». Поряд з відродженням домашнього виноробства, є потреба навчити людей основ культури вживання вина, традицій, ритуалів та запропонувати для дегустації нашим друзям і гостям області історичні і аутентичні сорти вин. Бо люди, які подорожують та цінують якісне домашнє вино, всюди намагаються покуштувати і якнайбільше дізнатися про місцеві вина та традиції культури виноробства, відчути їх характерність та відмінність від багатьох сортів вин Європи та Криму. Однак, досить низький рівень Зеленого Туризму стримує розвиток Винного Шляху, який, можливо, є дещо зараннім продуктом здорового, культурного та лікувального відпочинку.
Із 2006 року ми проводимо дегустацію вин в сімейному дегустаційному залі на 40 гостей, облаштованому поряд з винним підвалом, де можна покуштувати до 20 сортів неповторних закарпатських вин та закусити їх закускою домашнього приготування. А, з допомогою майстерного сомельє пана Віктора, наші гості засвоюють основи культури спілкування людини з вином. Сімейний винпідвал знаходиться в селі Кідьош, за п’ять кілометрів від м. Берегово, на нашому обійсті, де я проживаю зі своєю сім’єю, в якій разом з дружиною Жужанною виростив двох дорослих одружених синів та чотирьох онуків.
Завдяки яким здобуткам Ви, винороб у третьому поколінні, отримали звання «Ветеран Праці» та «Кращий Фермер України»?
– Дякую, що вам і це відомо. Звісно, кожний член нашої родини має невгамовний характер і постійне бажання працювати і здобувати, тому вже понад чверть століття я член місцевого мисливського клубу, із 2000-го року керую Кідьошським Товариством господарів-виноградарів, 20 років представляю інтереси нашого села в Районній Раді. Тому, за свою багаторічну невтомну працю і в районній споживчій кооперації нагороджений медаллю «Ветеран Праці».
Звісно, це не пов’язано з нивою виноробства, однак, надбаний досвід, вміння вирішувати складні завдання, загартований у праці характер і старанність я втілив у фермерську діяльність, за що у 2007 році мав честь отримати почесне звання «Кращий Фермер України».
А також, ці ж якості доклав і у нашій сімейній справі – домашньому виноградарстві та виноробстві, яку продовжуються три покоління і горджуся, що ниточка не переривається. Я маю змогу передати свій досвід старшому сину Жолту Шош (який теж уже є Лицарем Винного Ордену). Молодший син, Роберт Шош, не став виноробом, однак є підприємцем і займається виготовленням та ремонтом виноробного дерев’яного реманенту, інструментів та знарядь праці. І радію з того, що старший внук Крістіан Шош пройнявся душею сімейними традиціями і вже вчиться у Угорщині, здобуваючи професію винороба-технолога (це буде п’яте покоління сім’ї виноробів Шош!).
Бесіду вела Євгенія Горлач
Детальніше про життя сім’ї винороба Карло Шош читайте на сайті http://www.sasspince.com.ua
In'vino 